| для тих, хто не в курсі |
[Sep. 19th, 2010|08:56 am] |
Привіт.
Цьому журналу кілька років, і горішній пост оновлювався кілька разів.
Це — черговий етап.
Якщо ви зазирнули сюди вперше, я можу вдовольнити сяку-таку цікавість.
Також я відповідаю тут на різні офтопові запитання. Коменти скріняться.
( багато слів і кілька лінків ) |
|
|
| письмо |
[Jul. 9th, 2009|11:55 pm] |
щойно вирішив, що на письмо жодне немає зовсім часу, опівночі, як зачарований, почав нову прозу.
швидкість приблизно сторінка на годину, з відчуттям потоку - себто без мук і провалів, а так, нормальний темп розповіді.
до того - красиво придумав кілька кроків для розповіді, чому я не літературний критик і все-таки писатиму про літературу, але ця композиція забулася, тож якось розпишу інакше, для чого, певно, скористаюся паперовим щоденником, хоч це і не дуже зручно (а зручно якраз для того, що нікуди не передруковується і нікому, крім себе, не демонструється - можна бути собі плюшкіним).
про зеді сміт треба написати. і от, зокрема ця сама потреба (написати про "Білі зуби") відкрила мені щось новеньке: я Салмана Рушді не читав. А Ірвіна Велша - читав. якось так.
до цього сьогодні додалася чітко оформлена в картинки-таблички (хоча теж, певно, забудеться) позиція з давніх, про імперію, а відтак про координатний вектор і канонічне знання.
придбав поетичну збірку Дністрового стару. тепер можна буде написати одразу про трьох поетів - Дністрового, Гадзінського і Солодовника - так буде і цікавіше, і правильніше. для мене особисто Гадзінський і Солодовник схожі настільки, що для відчуття "стерео" якраз не вистачало поета, молодого, трохи з іншими контекстами, малопрочитаного (можна стверджувати - непрочитаного: Толік Дністровий для переважної більшості аудиторії - прозаїк)
чому саме нова проза? чому б не дописувати старого тощо.
передусім тому, що я на цій історії відпочиваю.
я почав її так, як для мене найзручніше - просто з нуля, і тепер думаю, що ж буде далі, які історії розгорнуться, а які ні. ввів третього, скажімо, персонажа, і через кілька абзаців написав, що він помер - просто стало ясно, що тієї історії, де б він згодився, не буде, та й по всьому.
жодної відповідальності.
а то я почав оповідання, до якого ішов роки чотири, і ходжу думаю, як краще вибудовувати мову, що би почитати, щоби щось іще зрозуміти - і це триватиме ще хтозна скільки: якщо є більш-менш чітка задача, з'являється потреба у відповідності настрою, у можливості заглибитись у мову історії...
при цьому з сюжетами у мене, як завжди - складні і неоднозначні стосунки.
я почав питати, і хочу продовжити - а ви як пишете? якісь ритуали? ви читаєте щось, коли пишете? я от кортасара під час нанораймо не міг читати зовсім. а щось інше - зміг би, певно.
як ви починаєте? готуєтесь? пригадуєте цікаві деталі, шукаєте в записниках, гуглите тематику-проблематику?
і з сюжетом у вас як - все наперед відомо? а тоді вже й починаєте?
мені от простіше починати так, знічев'я (але таких початків, щоби й до кінця доведених, майже нема, якщо про прозу). якщо я довго придумуватиму якийсь сюжет чи фразову єдність, потім тільки сильніше заплутаюсь. перший поштовх - невиразний, але його цілком достатньо.
а чому не поезію, теж, в принципі, зараз, певно, просто не час. щось вляжеться, щось виокремиться. крім того, треба набрати "Повтори це за мною" до кінця, а потім уже придумати, як бути далі (є кілька композиційних ідей, але поки це тільки ідеї)
будучи письменником, скажемо чесно, нікому невідомим, я не можу сказати, як Коцарев, що от, запропоную будь-що написане комусь на видання (перша думка - кому воно буде потрібне, те видання), але може, річ навіть не у цьому. якщо хтось мені зробить подібну пропозицію - напевно, не відмовлятимусь. але сам просити не буду (впевнений, Коцарев це сприймає абсолютно інакше, і сподіваюся, слово "просити" в лексиконі з приводу не виникає). я не чекаю від цього заняття ні статків, ні слави, це просто мій спосіб світопереживання (один з), і комунікації з людьми (напевно, найуспішніший з-поміж інших). хочеться вірити, що це допомагає мені розвиватися.
а кому цікаво, залишайте заявки, буду показувати в інтернетах. і тут, і в інших місцях. є задумки, знайдеться (з середини серпня і пізніше) час на реалізацію - говоритиму детальніше.
планів, бажань, замислів багато. вистачило б часу і сил на реалізацію :)
взагалі, ще одне, здається, останнє - я, приміром, не будую ілюзій типу "от з'явиться дівчина, кину курити" (я ж не для неї курю), але інколи ще думаю, що "от, буде вільний (читай - відпочинковий) час, сяду, буду писати (малювати, фоткати, пісню нову придумаю нарешті до кінця тощо)" - хоча відпочинок, як підказує досвід - це коли лежиш на дивані (тахті) і ні про думати не можеш (не хочеш), куди вже там робити. а писати можна й тоді, коли завантажений по саме нікуди - і вигода в тому, що для цього майже нічого не потрібно - вистачить блокнота й ручки, які не обяжують жоден вантаж і придатні для використання де завгодно: я писав у потягах, на презентаціях поетичних збірок, в машинах, на різних роботах тощо.
але досвід (в силу індуктивності) не завжди є безпомилковим, а життя - триває. |
|
|
| Ігор Зарудко |
[Jul. 9th, 2009|07:00 am] |
вконтактах чомусь пишеться, що він утка, чому — не знаю |
|
|
| вимога, тобто, ее, прохання до авторів |
[Jul. 8th, 2009|07:11 pm] |
ето жесть.
жесть як її єсть.
і гірка правда одночасно, звісно.
я що пишу?
зайшов за кілька хвилин до закриття чоловік і поцікавився таким:
гарна (з гарною мовою)
сучасна
цікава
в дорогу
без фентезі
щоби дітям можна було показати (як антиприклад показав на обкладинку Люко Дашвар "Молоко з кров'ю")
книга
сорі за горобці, це щоби меседж правильно читався.
оскільки перший шок минувся, я може й забув що.
але, якщо він уже читає Матіос - мені навіть нема чого йому запропонувати...
--
от що він іще зауважив (і про що я розводжуся з близькими друзями при кожній нагоді) - у нас абсолютно немає книг для підлітків. ані сучасних, ані бодай перекладних. навіть перекладених російсько-радянських авторів, які викладали про патріотизм (до своєї країни не соромно це відчувати), дружбу, відданість тощо. щоби, ну я вже розповідав, був екшен і етика під однією обкладинкою.
він каже: "невже не можна виділити державні гроші, щоби ну хоча б якісь раби літературні таке писали, хай вже як, аби тільки воно було". ні, немає такого.
він каже: "ми втрачаємо покоління". так, я згоден. ми його вже втратили, напевно.
але наша влада не має довгострокових планів на цю країну, а сучасні підлітки, прочитавши (переглянувши) в дитинстві книги Карпи, читають Чеха. я може не писав (а може й писав): Артем Чех - автор для 14-17 річних. тому критика наша б'є не в ті ворота. крім них (критиків) із їхнього покоління ніхто Чеха не читатиме, а їх самих не читатимуть ті, хто перечитує "Киню" вп'яте, і чекає виходу нової книги. залишається сподіватися, ці автори (як Чех) пишуть зокрема й про "справжню дружбу", про успіх і вдачу, про впевненість у собі тощо - а не про те, що все пиздою накрилося.
|
|
|
| тема, що ніяк не закриється: дати і числа |
[Jul. 7th, 2009|05:11 pm] |
сьогодні знайомився з музикою Малера. і що ви думаєте?
Ordinary finds - Gustav Mahler (July 7, 1860 – 1911) was a...
Він народився саме сьомого числа. А слухав я восьму симфонію (це треба було робити спеціально на роботі, щоби здолати якийсь бар'єр між мною і Малером, який я виявив при перших спробах прослухати. З симфонією для ознайомлення я не помилився, як виявляється. Послухаємо ще)
Вчора іменинницею була не тільки дрімкетчер :), а й
(думаю, підпису не потребує).
А сьогодні, крім Малера й Нашого Літа, ще й Ханлайн:
ну і багато інших гарних людей, про всіх десь пишуть.
просто так от, знайомитись із творчістю композитора в день його народження - дивно :)
звісно, ви могли подумати, що я це все черпаю з лабаза лабазова.
а от і ні )
продовжую рекламувати тамблер як освітній ресурс: http://i12bent.tumblr.com
(там насправді ще більше іменинників сьогодні, ох)
в якості апдейту:
нагадую, вся інформація взята з вказаного лінком вище сайту, мого оригінального тут хіба співпадіння (про Малера; я ще згадку про нього чув, і про "Пульчінеллу" Стравінського (теж слухав сьогодні, але до того спроби були)). не подумайте, що я меломан і естет, але Стравінський з Малером разом узяті не викликають у мене такої гидливої реакції, як "музика", репродукована Таїсією Повалій протягом останніх років (сорі, якщо зачепив чиїсь смаки; але особисто я тримаюся думки, що Тая розливу кінця дев'яностих луччє какчеством була); ну і взагалі, більшість того, що транслюють по телебаченню (довелося потерпіти минулого тижня).
під кат пост не покладу, і не просіть. тексту мало, картинки гарні, та й хто цей журнал читає, врешті решт :) той десяток постійних читачів, який є, і не таке бачив )))
|
|
|
| бєлиє штани |
[Jul. 7th, 2009|01:01 pm] |
всі світлі штани в гардеробі живуть довше, тому що носяться ну ніяк не більше трьох днів підряд.
одні у мене були такі, що кожного разу або дощ ішов, або камні з неба, ну взагалі - вдягнеш утром - знімеш вечором, а потім місяць підряд в обичних джинсах лазиш, поки поймеш, шо уже пора штаніки таво.
влітку правда це правило поширюється майже на всі вєщі.
може, смєнку з собою носить?
:)
*
це я к тому, шо завтра треба шось одіть, а на шортах дірочка, а на штанах пугвички нема, а то, а сьо.
для такого як я мєчта о будущині - це одяг напиляємий з балончиків або щось на зразок того.
напилив - і пішов, і пішов.
з іншого боку - втрачається відчуття новизни "от буду я завтра у всьому новому" (читай - чистому): все нове, чисте, "свиней у нас, крім тебе, нема".
**
а взагалі, все добре |
|
|
| navigation |
| [ |
viewing |
| |
most recent entries |
] |
| [ |
go |
| |
earlier |
] |
| |
|
|
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
mykolan's journal
