постірпінський синдром, версія 1
Коротко, в кількох словах, розповісти про цьогорічний Семінар не вийде.

Водночас було цікавіше - і набагато нудніше, принаймні, ще жодного разу не було так, щоби захотілось поїхати додому раніше, ніж настане останній день.
Гарні нові контакти - Шинкаренко й Барліг.
Нове відкриття старого - Горобчук. Десь в одному з найближчих постів - розповідь про слем і текст (так!ви зможете це прочитати!)

Тепер трохи конкретніше, з усіма "так... і ...але":

людей цього року приїхало менше, що - краще, так, дійсно, (приклади? - не було Геруса), але випадкові люди були все одно (перераховувати не буду, у кожного своє бачення).

були цікаві зустрічі - Іздрик (це поет, можливо, прозаїк), Фінкельштейн (редактор видавництва "Факт", адекватний такий дідок), Жадан і Карпа (імовірно, якісь маскультурники).

щодо останніх - показово, що, попри різне ставлення до них (мені ані Ж, ані К - не подобаються), загалом ставлення до заходу було мегаапатичним, спілкування не вийшло, так би мовити, показали Лєніна, але вже в гробу (мені здається, що роки 4 тому поява Жадана на семінарі була би дійсно подією).

склад учасників шоу значно омолодився і отупів. ми з Ганошенком кілька разів згадали про минулорічні тенденції, коли, ще в Дубках, на доповідь Анни Білої реагували: "це неповага до аудиторії! ви вимагаєте від нас знання термінів! ви хочете, щоби ми були розумними!".
тепер, натомість, доповідач у відповідь на запитання може сказати: "ну, що ви питаєте. це ж не наукова доповідь. це просто... просто мої рефлексії." прекрасно.

продовжуємо рефлексії. треба зізнатися, що цього разу не було відвертих блядєй, на зразок минулорічної полтавки Ані... як її там, з філфаку, ну, вона ще з Коцарем та Лєрою жила, не було конкретних таких алкашів, тобто, люди бухали, але ходили на круглі столи та інші заходи, звичайно, крім киян, які їздили їсти.
але наплив різноманітних німфеток та лоліток був, насправді, дещо вражаючим.
зрозуміло, що питань поставити ніхто особливо не міг, та, певно, й не хотів.

нормальні питання, інколи здається, ставив лише Горобчук - принаймні це він робив багато, цікаво, щиро і так далі. але з ним можна було поспілкуватися і так, отже, власне на круглих столах було нудно.

громади було презентовано Харковом і Запоріжжям, про них можна розповісти детальніше, але пізніше, а зараз можна сказати тільки, що Запоріжжя було різноманітним і цікавим, а Харків - знайомим, ледь не до болю: аддєльностаящій Коцарев і піраміда Ушкалов-та-інші, хворі на жаданізм.

фоткати не дуже хотілось, тому фоткалось мало. також - малоймовірно, що фотки буду викладати.

коротке резюме - для першого разу: їхати наступного разу (якщо буде) я захочу, але мотивація, прагнення і цілі мої будуть абсолютно інакшими, ніж до цього.
ну, таке.