| тема, що ніяк не закриється: дати і числа |
[Jul. 7th, 2009|05:11 pm] |
сьогодні знайомився з музикою Малера. і що ви думаєте?
Ordinary finds - Gustav Mahler (July 7, 1860 – 1911) was a...
Він народився саме сьомого числа. А слухав я восьму симфонію (це треба було робити спеціально на роботі, щоби здолати якийсь бар'єр між мною і Малером, який я виявив при перших спробах прослухати. З симфонією для ознайомлення я не помилився, як виявляється. Послухаємо ще)
Вчора іменинницею була не тільки дрімкетчер :), а й
(думаю, підпису не потребує).
А сьогодні, крім Малера й Нашого Літа, ще й Ханлайн:
ну і багато інших гарних людей, про всіх десь пишуть.
просто так от, знайомитись із творчістю композитора в день його народження - дивно :)
звісно, ви могли подумати, що я це все черпаю з лабаза лабазова.
а от і ні )
продовжую рекламувати тамблер як освітній ресурс: http://i12bent.tumblr.com
(там насправді ще більше іменинників сьогодні, ох)
в якості апдейту:
нагадую, вся інформація взята з вказаного лінком вище сайту, мого оригінального тут хіба співпадіння (про Малера; я ще згадку про нього чув, і про "Пульчінеллу" Стравінського (теж слухав сьогодні, але до того спроби були)). не подумайте, що я меломан і естет, але Стравінський з Малером разом узяті не викликають у мене такої гидливої реакції, як "музика", репродукована Таїсією Повалій протягом останніх років (сорі, якщо зачепив чиїсь смаки; але особисто я тримаюся думки, що Тая розливу кінця дев'яностих луччє какчеством була); ну і взагалі, більшість того, що транслюють по телебаченню (довелося потерпіти минулого тижня).
під кат пост не покладу, і не просіть. тексту мало, картинки гарні, та й хто цей журнал читає, врешті решт :) той десяток постійних читачів, який є, і не таке бачив )))
|
|
|
| лікбєз вдогонку |
[Apr. 9th, 2009|03:59 am] |
*1
сьогодні дізнався про існування групи «ранєтки». від людей, які, здається, ніколи не чули «чарівної флейти» Моцарта. ну, чи принаймні, словосполучення «чарівна флейта моцарта» викликає тільки одну, досить приземлену, асоціацію.
вот, написав трохи занудний пост, вирішив позанудствовати далі, але трохи з іншою перспективою. тут якраз фідбек нідед.
тобто якісь речі я хочу для себе прояснити більш чітко, тому й влаштовую для себе лікнеп.
хтось знає, в жж є премодерація коментарів? ну щоби можна було до запису за потребою добрати тільки «расово вірні» коментарі, так, щоби варто бекапити було?
*2
на катедру вилазить не буду. спробую накидати точок, відносно безпорядочно, потім проставимо нумерки і отримаємо заготовку до малюночка, як бувало в дитинстві, намалювати якусь штуку лініями 1-2-3… старий добрий натуральний порядок речей ))
*3
жреці і знання; кастова влада над інформацією. знаю мало, можу здогадуватись. проблема власності відносно знань була близькою до проблеми приналежності до касти.
середньовічні учені. тут і далі — сліди прочитаного Мак-Люена. попервах цитування було, умовно кажучи, «незакавиченим». ніхто на першість в думці не претендував, усі перебували в полілозі.
гутенберг, поява автора, поява авторського права.
*4
плагіат, алюзія, ремінісценція.
порушення прав власності (з метою отримання прибутків): «пуман», «бібок» тощо. (дякую Бодьо!)
Фауст: (народне), Гете, Гуно.
Шекспір, «Гамлет» як рімейк і п'єса Стоппарда (думаю, ще чимало різного, це просто в одному ключі)
чи знає Костянтин Мордатенко про те, звідки походять використані ним «поетичні образи»?
ну і назагал, про знання і освіту (необхідність учитися — про це треба, треба, треба писати окрему статтю)
*5
окремо, подумавши, слід-таки винести комерцію:
отримання прибутків і уникнення виплат. зразок першого поза «пуманом» — Гаррі Поттер і, забув як звать, нехай буде Таня — Гроттер. друге очевидніше: копії, ксерокопії, роздруківки, скани, торренти, ламаний софт. кріейтів коммонз і порушення умов використання (флаєр для мережі гральних автоматів із фотографією Крейга в «Казино Рояль»), шрифти (коли ви востаннє платили за шрифт? коли — вперше?). більш оковирне :) — десь чув, що кодек мп-3 не є безкоштовним (не знаю, чи правда), і конкретно чув, маю всі підстави довіряти: бази даних MySQL (правильно написав?) безкоштовні так само тільки у випадку некомерційного використання, тим часом, значно більше людей, які не платять і не платитимуть.
щось забув, здається. ну але це деталі.
*6
перед постмодерном і його ставленням (це буде наступний вузлик) слід окремо про:
копіювання.
копіювання старих майстрів як обов'якзова практика. сюди ж — червонознаменні сюжети.
першим спадає на думку Ван Гог, який копіював багато, а потім, ну, як же без «Сівача». хоча першим повинен бути не В.Г., безумовно.
майже ліричний відступ: копіювання і пошуки амальгами: секрети старих майстрів. техніка. з технікою складно.
пропорції вираховуються, тут асоціативна пам'ять підказує уже більш новочасні мої інтереси: від Чихольда, який вираховував пропорції композиції сторінок інкунабул (ну і просто — старих книг) (звісно, користуватись ними не тільки не ганебно, а навпаки, почесно) до недавнього посту (дай Бог пам'яті) в, здається, Ministry of Type з розбором пропорцій нових серійних обкладинок «пінгвінівських» книг.
сюди ж: тиражування і стереотипізація: це про золотий перетин (Фібоначчі); але можна також згадати, знову ж таки, недавно знов підняту тему, чи є magenta кольором — позаяк відсутня у видимому спектрі. а втім, є де-факто однією з основних складових типографського кольороподілу.
*7
постмодернізм.
хоча, в ключі всього запису, треба згадати спочатку про колаж. фонетичні асоціації: оммаж, пастиш. (асоціація на «пастиш» — «Слинне Дерево» Браяна Олдісса; його ж феєрична п'єса в антології Лапіцького).
постмодернізм. література й інші мистецтва нічого цілого, здається, не витворюють, та й сама література Еко в Європі, Дж.Барт в Америці.
але поза літературою. альбом 200 шедеврів мистецтва ХХ століття. гарний альбом, шкода, що не маю, але випадало уважно передивитися.
там показано багато такого, що «вперше». і «вперше» майже одразу означає і «востаннє», позаяк часто-густо цікавим може бути хіба сам прецедент. на думці була картина у вигляді рожевого яйця, потиканого ножем, але оскільки я сам автора не пригадаю, простіше буде з Дюшаном: одразу згадуються пісуар і колесо, і все, кому після цього цікавий реді-мейд.
це все затравки. постмодернізм — одразу треба було казати, що до мистецтвознавчих дискусій я сходу не готовий: дієво пропагує те, що стверджує філософія (тут філософія в першу чергу, тому що переважна більшість іншого не така цікава).
видається на те, що модерн стверджує автора і майнові права, а постмодерн їх не розвінчує, а скоріше, розмиває, деактуалізує, виводячи на перший план зовсім іншу проблематику.
ох, плутано все. знаю. але ж і пишу скоріше для того, щоби означити три заповітних сосни.
розбиратися готовий — у спілкуванні першочергово.
повертаємося отже до середньовічної ситуації (з проблемами в культурі спілкування в культурі, це зумисна тавтологія))))
а загалом ситуація виглядає так, що я не здивуюсь, коли знання повернеться до вузьких груп — більшості воно все-таки просто непотрібне. а в групах цих, будемо сподіватися, неузгодженості зникнуть за постійною тихою працею. :)
ліричний відступ: критерії оцінювання.
з приватного досвіду: здача екзамену з літератури адекватній тільки собі викладачці, дівчинка-відмінниця з реплікою «не сподобалась» і довгим гнівно-патетичним словоблудом у відповідь.
модерн дозволяє оцінювання «добре — погане» (зокрема тому, що є підгрунтя комерційного зиску)
а ось коли стараннями (довгий перелік імен) продаватися стало все, критерій зміщується якраз до «подобається — не подобається»: не подобається тобі — продамо комусь іншому.
ліричний відступ2: уніфікація, іновація, унікальність, верифікація
уніфікація — формалізація відповідності запитам («заметки на полях…»), зручно для роботи з розпізнанням, задоволення
іновація — насолода
унікальність — «так ніхто не кохав…»
верифікація, варіанти: «хто це сказав?», «а ти знаєш, хто це сказав?» (перевірка на вошивість); пошуки референцій (плагіат, копія, словом, див. вище) і спростування. комерційний, знову ж таки, характер: нікому не спало на думку, що (банально, візьму приклади зі своїх текстів, там, де для мене — на поверхні): те, що співає «Контрабас» у пісні «Сонечко» практично продиктовано раннім Тичиною, один рядок, здавалося, просто прямим текстом повідомляє; з недавнього — під час читання в Полтаві (університет) у довгому тексті з переліком («Агон») крім «цицьок, великих, як значення…» не почули буквально — нічого. це не погано, це просто непотрібно. взагалі про гроші не йдеться.Крейгу не спадає моніторити ринок флаєрів мереж гральних автоматів України на наявність свого зображення. гроші присутні, овчінка не стоїть. торговий знак великої фірми (рекламну кампанію, щозавгодно, коли стосується дісно великих грошей і обороту іміджу) ретельно перевіряють на референції, і то, бувають прорахунки: торічна рекламна кампанія, здається, фотоапаратів Соні, що була разюче схожою на кількарічної давнини каманію айподів. ну там звісно, схожість пряма і недвозначна: кілька предметів яскравих кольорів, схожої форми («іміджеві» фотоапарати і плеєри), «підкинуті» схожим чином у повітря. це звісно прикрий прорахунок (в дизайнерському світі, а не споживацькому, це, все таки, різні речі) втім, можна собі уявити ще й верифікацію схрещену з принципом, озвученим у «Бійцівському клубі»: ми, скажімо, Соні, запускаємо світову кампанію продукту, достоту схожу на ту, що провадиться талановитим менежером нонейм-продукції, нехай, блайзерів а-ля барабашово десь в селі Баришів Задрищенської області. в кращому разі менеджера запросять на роботу. в більшості «продукції», до якої можна дочепити «культура» бодай з натяжкою, прочитуються очевидні зв'яки (Вільгельм Баскервільский), потім непомітні, але неочевидні залишаються на совісті аналітика (автор може й не знати, в силу своєї свободи від знання, копією чого виступає його оригінал, аналітикові такі знання роблять честь). якщо вже якось прив'язуватися до попереднього запису в журналі, верифікувати постер на схожість із будь-чим не виникало навіть думки: настільки багато всього можна нарити ледь не де завгодно, практично по кожному елементу, що навіть сказати (і показати), яку картинку я використовував, щоби намалювати зрештою жіночку — означало обмежити коло можливих «джерел».
так, для зручності в заявленому і бажаному акті комунікації пронумерую вузлики.
закінчити не видається можливим. вкажіть, будь-ласка, на явні недоліки і неточності, можемо розтавити лінки всюди, де (і якщо взагалі) є потреба, на ключі і топіки, які забув (пропустив тощо).
одразу згоден, що тут забагато «соціології» :)
ну але для початку досить, гадаю.
ще такі два питання:
ви ходили глянуть на блог про сумки? як вам? я оце не знаю, підписуватися на нього чи ні. все-таки, сумки — не мій коник.
друге питання, давайте перенесемо в окремий пост, на завтра.
оскільки коменти складаються в гілки (тобто юзер може відповідати до юзера), пропоную префікс до коментаря щодо самого запису:
до (індекс вузлика): коментар
ну, це за побажанням
удачкі вам!
:) |
|
|
| navigation |
| [ |
viewing |
| |
most recent entries |
] |
| |
|
|
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
mykolan's journal